Кожній людині відомо, що саме кров є головним транспортером повітря і всіх поживних речовин у нашому організмі. Вона безперервно циркулює в замкнутому контурі все наше життя, але потребує поступового оновлення. Зазвичай цей процес відбувається автоматично, і регулює його сам організм.

У разі нещасного випадку та при порізах можливі незначні кровотечі, але з огляду на повний об’єм крові близько п'яти літрів, вони абсолютно нешкідливі. Якщо ж крововтрата від серйозніших ушкоджень перевищить 40-45% відсотків, результат може бути летальним. Щоб запобігти подібному розвитку подій, медиками може бути використана система для переливання крові (СПК). З її допомогою в організм вводиться заздалегідь взята донорська кров однієї з можливих груп. Крім того, за допомогою цього пристрою можна також здійснювати сам забір крові або з'єднувати донора і реципієнта безпосередньо.

Класифікація СПК

Згадані системи можна приєднувати до ємкостей зі скла й полімерів, що робить їх мобільнішими. СПК часто використовуються бригадами «швидкої допомоги», на військових навчаннях, в польових умовах, у великих лікарнях і клініках. Вони абсолютно незамінні для великої кількості лікарських маніпуляцій за необхідності надати пацієнтові екстрену допомогу. Залежно від того, як саме буде відбуватися переливання і що буде переливатися, ці пристрої діляться на кілька класів:

  • ВК (ексфузійна) – підходить виключно для забору крові;
  • ПР (інфузійна) – підходить для вливання розчинів і кровозамінників;
  • ПК (трансфузійна) – така система переливання крові і кровозамінників є найбільш універсальною, а тому годиться також для переливання розчинів.

Деякі СПК дозволяють паралельно вимірювати тиск крові у венах. Якщо ж систему можна застосовувати тільки для замінників і розчинів, на ній обов'язково буде позначка «не застосовувати для крові». Завдяки цьому лікарі завжди знають, яку станцію слід використовувати в кожному конкретному випадку.

Історична довідка та технічні аспекти переливань

Спроби переливати кров робилися ще в глибоку давнину, але частіше за все вони були невдалими, аж до летального результату. Причина була, перш за все, в нестачі стерильності і бракові знань про сумісність груп. Крім того, кров швидко згорталася, утворювалися тромби й згустки, що перешкоджали продовженню процесу й закупорювали кровоносні судини.

Кожна сучасна людина знає, що людина з першою групою може бути універсальним донором, віддаючи свою кров представникам усіх груп. Водночас, людина з четвертої є універсальним реципієнтом, якому медики можуть спокійно влити будь-яку іншу групу. Проте не варто забувати і про такий важливий аспект, як резус-фактор. Зазвичай його також перевіряють в момент забирання крові і підготовки до вливання.

Якщо немає можливості отримати необхідну донорську кров або її бракує, може бути використана система для переливання розчинів. З її допомогою лікарі переливають людині фізіологічний розчин. Він складається з солей, розведених у тій самій концентрації, яка є природною для плазми в нашому організмі. Те саме можна робити для випадків крайнього зневоднення. Проте все це швидше вимушений і тимчасовий захід, адже нестачу кров'яних клітин фізіологічний розчин заповнити не в силах. Так що після стабілізації стану пацієнта необхідно все-таки знайти донора. Як не дивно, різні системи переливання крові коштують не так дорого, як це може здатися на перший погляд. Сучасна медицина дозволяє виготовляти якісні та недорогі СПК, щоб кожен, хто потребує допомоги, мав можливість отримати її якомога швидше.