Гастротек таблетки 0.2 мг №20

Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Гастротек є аналогом природного простагландину Е1, який сприяє загоєнню виразкової хвороби та полегшенню її симптомів. Лікарський засіб захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) шляхом пригнічення базальної, стимульованої та нічної секреції кислоти, зменшує об’єм та протеолітичну активність шлункового соку та збільшує секрецію бікарбонату в слизі.
Фармакокінетика.
Гастротек швидко абсорбується при пероральному застосуванні. Максимальна концентрація (Cmax) мізопростолової кислоти, яка є активним метаболітом, становить приблизно 30 хвилин. Період напіввиведення мізопростолу з плазми крові становить 20−40 хвилин. Після повторного застосування 400 мкг 2 рази на добу накопичення мізопростолової кислоти у плазмі крові не відбувається.

Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, зокрема спричиненої застосуванням нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) у пацієнтів з артритом, які перебувають у групі ризику, але продовжують терапію НПЗЗ.
Профілактика виразок, спричинених застосуванням НПЗЗ.

Спосіб застосування та дози.
Лікування виразки дванадцятипалої кишки, виразкової хвороби шлунка та пептичної виразки, спричиненої НПЗЗ: 800 мкг щодня у двох або чотирьох розподілених дозах, що приймаються зі сніданком та/або кожним основним вживанням їжі і перед сном.
Лікування слід починати щонайменше з 4 тижнів, навіть якщо симптоматичне полегшення буде досягнуте раніше. У більшості пацієнтів виразки загоюються протягом 4 тижнів, але за необхідності лікування може тривати до 8 тижнів. Якщо виразка рецидивує, може бути призначений додатковий курс лікування.
Профілактика пептичної вирази, викликаної НПЗЗ: 200 мкг 2 рази на добу, 3 рази на добу або 4 рази на добу. Дозування має бути підібране індивідуально для кожного пацієнта та відповідно клінічному стану.
Порушення функції нирок: наявні дані свідчать про те, що для пацієнтів із порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна.
Порушення функції печінки: мізопростол метаболізується системами окиснення жирних кислот, які наявні у всьому тілі. Тому його метаболізм і рівень у плазмі крові навряд чи помітно вплинуть на пацієнтів із порушеннями функції печінки.
Пацієнти літнього віку: можна застосовувати звичайну дозу.

Діти.
Досвід застосування лікарського засобу дітям відсутній.