Супрастин 20 мг/мл розчин для ін’єкцій ампули №5

Показання до застосування
Алергічні захворювання – сезонний алергічний риніт; кон'юнктивіт; кропив'янка; контактний дерматит; аліментарна алергія; алергічні реакції, спричинені лікарськими засобами; алергія, спричинена укусом комах. Як допоміжна терапія при системних анафілактичних реакціях та ангіоневротичному набряку.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.
Хлоропірамін, хлорований аналог трипеленаміну (пірибензаміну), є антигістамінним засобом першого покоління, що належить до групи етилендіамінів. Механізм дії лікарського засобу полягає у блокуванні гістамінових Н1-рецепторів. Препарат полегшує загальні симптоми алергічних захворювань, крім протиалергічного, має седативну, снодійну та протисвербіжну дію.
Фармакокінетика.
Хлоропірамін метаболізується у печінці. Виводиться головним чином із сечею у вигляді метаболітів. У дітей препарат може виводитися швидше, ніж у дорослих пацієнтів. У разі порушення функції нирок виведення діючої речовини може зменшуватися. При печінковій недостатності уповільнюється метаболізм хлоропіраміну, що потребує корекції дози лікарського засобу.
Спосіб застосування і дози
Розчин для ін'єкцій Супрастин можуть вводити тільки лікар або медсестра. Розчин вводять внутрішньом'язово. При анафілактичному шоці або гострих тяжких алергічних реакціях лікування рекомендується розпочинати з внутрішньовенного введення Супрастину, а потім переходити на внутрішньом'язові ін'єкції або пероральне застосування пігулок. Тривалість лікування визначає лікар. Добова доза для дорослих становить 1-2 мл (1-2 ампули) внутрішньом'язово. Діти Рекомендована початкова доза: діти віком 1-12 місяців: 1/4 ампули (0,25 мл) внутрішньом'язово; діти 1-6 років: 1/2 ампули (0,5 мл) внутрішньом'язово; діти 6-14 років: 1/2-1 ампула (0,5-1 мл) внутрішньом'язово. У цьому випадку необхідно застосовувати інсуліновий шприц із голкою для внутрішньом'язового введення. Добова доза повинна перевищувати 2 мг/кг маси тіла. Пацієнти похилого віку, виснажені хворі З особливою обережністю призначати препарат цим групам пацієнтів, оскільки вони більш чутливі до певних побічних ефектів антигістамінів (запаморочення, сонливість, зниження артеріального тиску) (див. розділ «Особливості застосування»). Порушення функції печінки Може знадобитися зменшення дози, оскільки при захворюванні печінки метаболізм діючої речовини зменшується. Порушення функції нирок При порушенні функції нирок потрібне зниження дози, оскільки діюча речовина виводиться переважно нирками.