Солантра крем 10 мг/г 30 г

Фармакологічні властивості.
Механізм дії
Івермектин відноситься до класу авермектинів.
Авермектини мають протизапальну дію шляхом інгібування ліпополісахарид-індукованої продукції запальних цитокінів.
Протизапальні властивості івермектину при застосуванні на шкіру спостерігали на тваринних моделях запалення шкіри.
Івермектин також викликає загибель паразитів, насамперед, шляхом селективного зв'язування з високою спорідненістю (афінністю) до глутаматзалежних хлоридних каналів, що знаходяться в нервових та м'язових клітинах безхребетних тварин.
Точний механізм дії крему Солантра при лікуванні запальних уражень розацеа невідомий, але, можливо, він пов'язаний із протизапальною дією івермектину, а також із загибеллю кліща демодексу, який, як повідомлялося, був одним із факторів запалення шкіри.
Клінічна ефективність та безпека
У двох рандомізованих подвійних сліпих, плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях, ідентичних по дизайну, вивчали лікування запальних уражень розацеа за допомогою крему Солантра, який наносили один раз на день перед сном.
У дослідженні взяв участь 1371 пацієнт віком від 18 років, під час дослідження наносили крем Солантра або плацебо один раз на день щодня протягом 12 тижнів.
Загалом, 96% учасників були представниками європеоїдної раси, 67% – жінки.
За 5-бальною шкалою Глобальної оцінки дослідником (Investigator Global Assessment (IGA)) на початковому рівні поразки у 79% учасників були оцінені як помірні (IGA = 3), а 21% - як важкі (IGA = 4).
Супутніми первинними кінцевими точками ефективності в обох клінічних дослідженнях вважали частоту успішного лікування на основі оцінки за шкалою IGA (відсоток пацієнтів, оцінених як «чисті» або «майже чисті» на 12-му тижні дослідження) та показник абсолютних змін у кількості запальних поразок проти вихідним рівнем.
Шкала IGA заснована на визначеннях, представлених у таблиці 1: Крем Солантра достовірно перевищував крем-плацебо за супутніми первинними кінцевими точками ефективності, при цьому ефективність лікування почала відчуватися через 4 тижні (p <0,05).
У Шкалу IGA застосовували для оцінки пацієнтів під час 40-тижневого продовження обох клінічних досліджень, і відсоток пацієнтів, лікованих кремом Солантра і досягли 0 або 1 бала за шкалою IGA, продовжував зростати до 52 тижня.
Частота успіху (IGA = 0 або 1 бал) на 52-му тижні склала 71% та 76% у дослідженнях 1 та 2 відповідно.
Ефективність та безпека цього лікарського засобу для лікування запальних уражень розацеа також вивчали у рандомізованому, засліпленому для дослідників клінічному дослідженні з активним контролем.
Дослідження проводились за участю 962 пацієнтів віком від 18 років, протягом 16 тижнів отримували лікування кремом Солантра один раз на день щодня або метронідазолом у кремі 7,5 мг/г двічі на день щодня.
У цьому дослідженні 99,7% учасників були представниками європеоїдної раси, 65,2% – жінки; на початковому рівні за шкалою IGA в 83,3% учасників поразки за шкалою IGA оцінили як помірні (IGA = 3), а 16,7% - як важкі (IGA = 4).
Результати цього дослідження показали, що крем Солантра достовірно перевищував метронідазол у кремі 7,5 мг/г за показниками первинної кінцевої точки ефективності (середній відсоток змін показника запальних уражень): через 16 тижнів лікування відзначали зниження цього показника порівняно з вихідним рівнем у 83 0% та 73,7% пацієнтів у групах івермектину та метронідазолу відповідно (p<0,001).
Перевага крему Солантра через 16 тижнів було підтверджено показниками частоти успішного лікування за шкалою IGA, а також абсолютними змінами показника запальних уражень (вторинні кінцеві точки; p<0,001).
Загалом, приблизно 300 учасників віком від 65 років взяли участь у всіх клінічних дослідженнях цього лікарського засобу.
Значних відмінностей у профілі ефективності та безпеки у пацієнтів похилого віку та учасниками віком від 18 до 65 років не спостерігали.
Профіль безпеки, описаний у розділі «Побічні реакції», залишався стабільним в умовах довгострокового застосування, спостерігався під час тривалих курсів лікування протягом одного року.
Діти
Європейське агентство з лікарських засобів відмовилося від обов'язкового надання результатів досліджень крему Солантра у всіх підгрупах педіатричної популяції з папулезно-пустульозними формами розацеа.
Фармакокінетика.
всмоктування
Всмоктування івермектину з крему Солантра оцінювали у клінічному дослідженні у дорослих учасників з важкої папулезно-пустульозної форми розацеа в умовах максимально активного застосування.
У рівноважному стані (через 2 тижні лікування) найвища середня концентрація івермектину в плазмі (± середнє відхилення) досягалася протягом 10 ± 8 годин після застосування дози (Cmax 2,1 ± 1,0 нг/мл, діапазон 0,7- 4, 0 нг/мл), а найвища середня (± середнє відхилення) AUC0-24рік становила 36 ± 16 нг.рік/мл (діапазон: 14-75 нг.рік/мл).
Через два тижні лікування рівень системної експозиції івермектину досягав плато (за умов рівноважного стану).
Протягом найбільш тривалих курсів лікування в рамках досліджень фази 3 рівень системної експозиції івермектину був схожим на той, що спостерігався після двох тижнів лікування.
У разі рівноважного стану рівень системної експозиції івермектину (AUC0-24год 36 ± 16 нг.рік/мл) був нижчим за рівень експозиції після одноразового прийому дози івермектину 6 мг у здорових добровольців (AUC0-24год 134 ± 66 нг.рік/мл).
Розподіл
У дослідженні in vitro було показано, що івермектин більш ніж на 99% пов'язується з білками плазми і, насамперед, з альбуміном людини.
Істотного зв'язування івермектину з еритроцитами не спостерігалося.
метаболізм
У дослідженнях in vitro із застосуванням печінкових мікросом людини та рекомбінантних ферментів CYP3A4 було продемонстровано, що івермектин метаболізується, головним чином, ферментами CYP3A4.
У дослідженнях in vitro було встановлено, що івермектин не блокує ізоферменти 1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2C19, 2D6, 3A4, 4A11 та 2E1 цитохрому P450.
У культурах гепатоцитів людини івермектин не індукує експресію ферментів CYP450 (1A2, 2B6, 2C9 та 3A4).
У клінічному Фармакокінетичні дослідження з максимальним застосуванням івермектину було виявлено два основних метаболіти, які вивчалися далі під час клінічних досліджень фази 2 (3''-О-диметилівермектин та 4а-гідроксіївермектин).
Як і вихідна сполука, метаболіти досягали рівноважного стану через 2 тижні лікування, при цьому ознак накопичення не спостерігали протягом 12 тижнів.
Крім того, системна експозиція метаболітів (розрахована за допомогою Cmax та AUC), яка досягалася в рівноважному стані, була значно меншою, ніж після перорального застосування івермектину.
У клінічному Фармакокінетичні дослідження з максимальним застосуванням івермектину у пацієнтів, що наносили препарат на шкіру один раз на день протягом 28 днів, термінальний період напіввиведення становив у середньому 6 днів (середнє значення – 145 годин, діапазон 92-238 годин).
Висновок після місцевого застосування крему Солантра залежить від абсорбції.
Фармакокінетика івермектину у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю не вивчалось.
Доклінічні дані з безпеки.
У дослідженнях повторного застосування на тваринах протягом періоду до 9 місяців з нанесенням на шкіру крему івермектину 10 мг/г токсичні ефекти або прояви місцевої токсичності при системній експозиції на рівні, що спостерігається при клінічному застосуванні, були відсутні.
В експериментах in vitro та in vivo івермектин не продемонстрував впливів.
У дворічному дослідженні канцерогенності при нанесенні крему івермектину 10 мг/г шкіри тварин підвищена частота розвитку пухлини не спостерігалося.
У дослідженнях токсичного впливу на репродуктивну функцію після перорального введення івермектину було виявлено тератогенну дію у щурів (вовча паща) та кроликів (викривлення зап'ястя) при застосуванні у високих дозах (межа експозиції до досягнення NOAEL була щонайменше у 70 разів вищою за показники при клінічному застосуванні).
Неонатальна токсичність у дослідженнях при пероральному застосуванні у тварин була пов'язана не з експозицією in utero, а з постнатальною експозицією через грудне молоко, що призводила до високих концентрацій івермектину у тканинах головного мозку та у плазмі приплоду.
Крем івермектину 10 мг/г викликав у тварин подразнення шкіри, сенсибілізації та фотосенсибілізації, але не викликав фототоксичних ефектів.
Оцінка екологічного ризику (ОЕР)
Івермектин дуже токсичною речовиною для безхребетних тварин, також виявлено ризик водного середовища, осадових порід та наземного середовища.
Слід дотримуватись відповідних заходів безпеки для запобігання забруднення навколишнього середовища, особливо водного середовища.
Клінічні характеристики.
Показання.
Для місцевого лікування запальних уражень, причиною яких є розацеа (папульозно-пустульозна форма), у дорослих пацієнтів.
Спосіб застосування та дози.
Дозування
Наносити крем 1 раз на день щодня не більше 4 місяців.
Курс лікування можна повторювати.
При відсутності покращень через 3 місяці лікування слід припинити.
Окремі групи пацієнтів
Порушення функції нирок Коригувати дози не потрібно.
Порушення функції печінки
З обережністю застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.
Пацієнти похилого віку
Для геріатричної популяції пацієнтів коригувати дози не потрібно.
Спосіб застосування Крем Солантра застосовують тільки на шкіру обличчя.
Нанести на шкіру невелику кількість лікарського засобу (розміром з горошину) на кожну з п'яти ділянок особи: лоб, підборіддя, ніс та обидві щоки.
Розподілити лікарський засіб тонким шаром по шкірі обличчя, уникаючи зони очей, губ і слизових оболонок.
Після нанесення цього лікарського засобу слід вимити руки.
Косметику можна наносити тільки після того, як крем висохне.
Діти.
Безпека та ефективність застосування крему Солантра дітям (віком до 18 років) не вивчалися.
Дані відсутні.