Ацетилсаліцилова кислота таблетки 0.5 г №10

Фармакологічні властивості

Ацетилсаліцилова кислота належить до групи нестероїдних протизапальних лікарських засобів (НПЗЗ) з аналгетичними, жарознижувальними та протизапальними властивостями. Механізм її дії полягає у необоротній інактивації ферментів циклооксигенази, що відіграють важливу роль при синтезі простагландинів.
Ацетилсаліцилову кислоту застосовують перорально у дозах від 0,3 до 1 г для полегшення болю і станів, які супроводжуються гарячкою, таких як застуда, для зниження температури і послаблення болю у суглобах та м’язах.
Ацетилсаліцилова кислота пригнічує агрегацію тромбоцитів, блокуючи синтез тромбоксану А2.

Показання

Лікування легкого та помірно вираженого, гострого больового синдрому (головний, зубний біль, біль у суглобах та м’язах, біль у спині).
Симптоматичне лікування гарячки та/або больового синдрому при застудних захворюваннях.

Спосіб застосування та дози

Ацетилсаліцилову кислоту приймають внутрішньо після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Ацетилсаліцилову кислоту не можна застосовувати довше 3–5 діб без консультації лікаря.
Дорослі та діти віком від 15 років.
1–2 таблетки як одноразова доза. Повторний прийом можливий через 4–8 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 4 г (8 таблеток).
Попередження.
Для хворих із супутніми порушеннями функції печінки або нирок необхідно знизити дозу препарату або збільшити інтервал між застосуваннями.

Діти.
Препарат застосовують дітям віком від 15 років.
Не слід застосовувати препарати, які містять ацетилсаліцилову кислоту, дітям із гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), які супроводжуються або не супроводжуються підвищенням температури тіла, без консультації лікаря. При деяких вірусних захворюваннях, особливо при ґрипі типу А, ґрипі типу В та вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рея, який є дуже рідкісною, але небезпечною для життя хворобою та потребує невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищеним, якщо ацетилсаліцилова кислота застосовується як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв’язок у цьому випадку не доведений. Якщо вказані стани супроводжуються тривалим блюванням, це може бути ознакою синдрому Рея.