Ітрунгар 100 мг капсули №15

Показання
Мікози, спричинені чутливими до ітраконазолу збудниками: вульвовагінальний кандидоз; дерматологічні/офтальмологічні грибкові захворювання: дерматомікоз, висівковий лишай; грибковий кератит; оральний кандидоз; оніхомікози, спричинені дерматофітами, дріжджами; системні мікози: системний аспергільоз або кандидоз, криптококоз, включаючи криптококовий менінгіт (імуноослабленим пацієнтам з криптококозом і всім пацієнтам з криптококом центральної нервової системи (ЦНС) препарат можна призначати тільки у разі неефективності лікування іншими протигрибковими препаратами); гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидіоїдоз, бластомікоз та інші системні мікози, що виникають дуже рідко.
Фармакодинаміка.
Похідний тріазол, синтетичний протигрибковий засіб, активний щодо широкого спектру збудників. Механізм дії обумовлений пригніченням синтезу ергостеролу – важливого компонента клітинної мембрани грибів. До препарату чутливі: Trichophyton spp., Epidermophyton floccosum, Microsporum spp., Candida spp. (включаючи C. albicans, C. glabrata та C. krusei), Cryptococcus neoformans, Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., деякі мікроорганізми. Клінічний ефект препарату повною мірою проявляється через 2-4 тижні після закінчення терапії хворих на мікози шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування пацієнтів з оніхомікозом (у міру зміни нігтів).
Фармакокінетика.
Максимальна біодоступність ітраконазолу спостерігається при прийомі препарату відразу після їди. Після одноразового прийому препарату максимальна концентрація ітраконазолу у плазмі спостерігається через 2,5 години. При тривалому застосуванні стабільна концентрація ітраконазолу в плазмі досягається через 1-2 тижні і через 3-4 години після прийому останньої дози препарату становить: 0,4 мкг/мл – при прийомі 0,1 г препарату 1 раз на добу; 1,1 мкг/мл – при прийомі 0,2 г препарату 1 раз на добу, 2 мкг/мл при прийомі 0,2 г препарату 2 рази на добу. 99,8% активної речовини зв'язується із білками плазми крові. Ітраконазол розподіляється в різних тканинах організму, при цьому концентрація в легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці, скелетних м'язах у 2-3 рази перевищує концентрацію ітраконазолу у плазмі крові. Концентрація ітраконазолу у тканинах, що містять кератин, особливо у шкірі, у 4 рази перевищує концентрацію у плазмі крові. Терапевтична концентрація ітраконазолу у шкірі зберігається протягом 2-4 тижнів після закінчення 4-тижневого курсу лікування. Терапевтична концентрація ітраконазолу в кератині нігтів досягається через 1 тиж після початку лікування та зберігається не менше 6 місяців після завершення 3-місячного курсу лікування. Ітраконазол проникає також у сальні та потові (меншою мірою) залози шкіри. Метаболізм: ітраконазол метаболізується в печінці з утворенням великої кількості похідних, одна з яких – гідроксіятраконазол – має порівнянну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro.Виведення: виведення ітраконазолу з плазми двофазне, з кінцевим періодом напіввиведення 1-1,5 діб. Приблизно 35% прийнятої дози препарату виводиться із сечею у вигляді метаболітів протягом 1 тижня, з яких у незмінному стані виводиться менше 0,03%. З калом у постійному стані виводиться приблизно 3-18% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю, а також у деяких пацієнтів з імуносупресією (наприклад, при СНІДі, нейтропенії, після трансплантації органів) біодоступність ітраконазолу може знижуватися.
Спосіб застосування
Застосовувати внутрішньо. Для оптимальної абсорбції препарату необхідно застосовувати капсули Ітрунгар одразу після прийому висококалорійної їжі. Капсули слід ковтати повністю. Оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 2-4 тижні після закінчення лікування інфекцій шкіри, вульвовагінальних кандидозів та оральних кандидозів, та через 6-9 місяців після завершення лікування інфекції нігтьових пластинок. Це з тим, що виведення ітраконазолу з тканин шкіри, нігтів і слизових оболонок відбувається повільніше, ніж із плазми крові. Тривалість лікування системних грибкових уражень слід коригувати залежно від мікологічної та клінічної відповіді на терапію. Пацієнти похилого віку Застосування препарату пацієнтам похилого віку не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»). Пацієнти з порушеннями функції нирок Клінічні дані про застосування пероральних форм ітраконазолу у пацієнтів з порушеннями функцій нирок обмежені. Біодоступність препарату при пероральному застосуванні може бути знижена у пацієнтів із нирковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні цього лікарського засобу таким пацієнтам і розглянути питання про коригування дози (див. розділ «Особливості застосування»). Пацієнти з порушеннями функції печінки Клінічні дані про застосування пероральних форм ітраконазолу у пацієнтів з порушеннями функцій печінки обмежені. Слід бути обережними при застосуванні цього лікарського засобу таким пацієнтам (див. розділ «Особливості застосування»).