Контролок 40 мг пігулки №14

Показання
Дорослі та діти від 12 років. Рефлюкс-езофагіт. Дорослі. Ерадикація Helicobacter pylori (H. рylori) у пацієнтів з H. рylori асоційованими виразками шлунка та дванадцятипалої кишки у комбінації з відповідними антибіотиками. Виразка дванадцятипалої кишки. Виразка шлунку. Синдром Золлінгера – Еллісона та інші гіперсекреторні патологічні стани.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Механізм дії. Пантопразол – заміщений бензімідазол, що інгібує секрецію соляної кислоти у шлунку шляхом специфічної блокади протонних насосів парієтальних клітин. Пантопразол трансформується в активну форму в кислотному середовищі парієтальних клітинах, де інгібує фермент H+-K+-АТФазу, тобто блокує кінцевий етап вироблення соляної кислоти в шлунку. Інгібування є дозозалежним і стосується як базальної, і стимульованої секреції кислоти. У більшості пацієнтів симптоми зникають протягом 2 тижнів. Застосування пантопразолу, як і інших інгібіторів протонної помпи та інгібіторів H2-рецепторів знижує кислотність у шлунку і, таким чином, збільшує секрецію гастрину пропорційно зменшенню кислотності. Збільшення секреції гастрину є оборотним. Оскільки пантопразол зв'язує фермент дистально щодо клітинного рецептора, він може пригнічувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхолін, гістамін, гастрин). Застосування пантопразолу збільшує рівні гастрину натще. При короткостроковому застосуванні вони зазвичай не перевищують верхню межу норми. При тривалому лікуванні рівні гастрину переважно збільшуються вдвічі. Їх надмірне збільшення виникає лише у поодиноких випадках. Як наслідок, іноді при тривалому лікуванні спостерігається слабке або помірне збільшення специфічних ендокринних (ECL) клітин у шлунку (подібно до аденоматоїдної гіперплазії). Проте, згідно з проведеними на даний момент дослідженнями, утворення клітин-попередників нейроендокринних пухлин (атипова гіперплазія) або нейроендокринних пухлин шлунка, виявлених у дослідженнях на тваринах, у людей не спостерігалося. Враховуючи результати досліджень на тваринах, не можна повністю виключити вплив тривалого (більше одного року) лікування пантопразолом на ендокринні параметри щитовидної залози. На фоні лікування антисекреторними лікарськими засобами рівень гастрину у сироватці крові зростає у відповідь на зниження секреції кислоти. Крім того, через зниження кислотності шлунка підвищується рівень хромограніну А (CgA). Підвищений рівень CgA може впливати на результати досліджень при діагностиці нейроендокринних пухлин. Наявні дані свідчать про те, що лікування інгібіторами протонної помпи слід припинити протягом від 5 днів до 2 тижнів до вимірювань рівня CgA. Це дозволяє рівню CgA, який може бути помилково підвищений після лікування ІПП, повернутися до діапазону нормальних значень. Фармакокінетика. Всмоктування. Пантопразол всмоктується швидко, а максимальна концентрація у плазмі досягається після одноразового перорального прийому дози 40 мг. В середньому через 2,5 години після прийому досягається максимальна концентрація в сироватці на рівні близько 2-3 мкг/мл; концентрація залишається постійному після багаторазового прийому. Фармакокінетичні властивості не змінюються після одноразового або повторного прийому. У діапазоні доз від 10 до 80 мг фармакокінетика пантопразолу в плазмі залишається лінійною як при пероральному прийомі, так і при введенні. Встановлено, що абсолютна біодоступність пантопразолу в таблетках становить близько 77%. Одночасний прийом їжі не впливає на AUC (площу під кривою концентрація-час) або максимальну концентрацію в сироватці, а відповідно, і біодоступність. Поділ. Зв'язування пантопразолу з білками сироватки становить близько 98%. Об'єм розподілу – близько 0,15 л/кг. Біотрансформація. Речовина метаболізується практично лише у печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилювання CYP2C19 з наступною сульфатною кон'югацією; інших метаболічних шляхів відноситься окиснення за допомогою CYP3A4. Висновок. Кінцевий період напіввиведення становить близько 1 години, а кліренс – 0,1 л/год/кг. Було відзначено кілька випадків затримки виведення. Внаслідок специфічного зв'язування пантопразолу з протонними насосами парієтальних клітин період напіввиведення не корелює з більш тривалою тривалістю дії (інгібування секреції кислоти). Основна частина метаболітів пантопразолу виводиться із сечею (близько 80%), решта виводиться із калом. Основним метаболітом як у сироватці, так і в сечі є десметилпантопразол, кон'югований із сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту (близько 1,5 год) не набагато перевищує період напіввиведення пантопразолу. Спеціальні групи пацієнтів. Повільні метаболізатори. Близько 3% європейців мають низьку функціональну активність ферменту CYP2C19; їх називають повільними метаболізаторами. В організмах таких осіб метаболізм пантопразолу, ймовірно, головним чином каталізується ферментом CYP3A4. Після прийому однієї дози 40 мг пантопразолу середня площа, обмежена фармакокінетичною кривою «концентрація в плазмі – час», була приблизно в 6 разів більша за повільні метаболізатори, ніж у осіб, які мають функціонально активний фермент CYP2C19 (швидкі метаболізатори). Середня пікова концентрація у плазмі зростала приблизно на 60%. Ці результати не впливають на дозування пантопразолу. Порушення функції нирок. Рекомендацій щодо зниження дози при призначенні пантопразолу пацієнтам зі зниженою функцією нирок (у тому числі пацієнтам на діалізі) немає. Як і у здорових добровольців, період напіввиведення пантопразолу у них короткий. Діалізуються лише дуже невеликі кількості пантопразолу. Незважаючи на те, що у основного метаболіту помірно тривалий період напіввиведення (2-3 години), висновок все одно швидкий, тому кумуляції не відбувається. Порушення функції печінки. Хоча у пацієнтів з цирозом печінки (класи А та B за шкалою Чайлда – П'ю) період напіввиведення зростає до 7–9 годин, а AUC збільшується у 5–7 разів, максимальна концентрація у сироватці збільшується лише незначно – у 1,5 рази – за порівняно з такою у здорових добровольців. Пацієнти похилого віку. Невелике збільшення AUC та Cmax у літніх добровольців у порівнянні з молодшими добровольцями також не має клінічного значення. Діти. Після одноразового прийому дози 20 або 40 мг пантопразолу перорально, AUC та Cmax у дітей віком від 5 до 16 років перебували в межах відповідних значень у дорослих. Після одноразового внутрішньовенного введення пантопразолу в дозах 0,8 або 1,6 мг/кг дітям віком від 2 до 16 років не було відзначено значущого зв'язку між кліренсом пантопразолу та віком або масою тіла пацієнта. AUC та обсяг розподілу відповідали таким у дорослих.
Спосіб застосування і дози
КОНТРОЛОК Контролок, гастрорезистентні пігулки, слід приймати за 1 годину до їди повністю, не розжовувати та не подрібнювати, запивати водою. Рекомендоване дозування. Дорослі та діти від 12 років. Лікування рефлюкс-езофагіту. Рекомендована доза становить 1 таблетку Контролоку 40 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 пігулки Контролоку 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів для лікування рефлюкс-езофагіту. Для лікування рефлюкс-езофагіту, як правило, потрібно 4 тижні. Якщо цього недостатньо, очікування можна очікувати протягом наступних 4 тижнів. Дорослі. Ерадикація H. рylori у поєднанні із двома антибіотиками. У дорослих пацієнтів з виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки та позитивним результатом на H. pylori необхідно досягти ерадикації мікроорганізму за допомогою комбінованої терапії. Слід враховувати локальні дані щодо бактеріальної резистентності та національні рекомендації щодо використання та призначення відповідних антибактеріальних засобів. Залежно від чутливості для ерадикації H. pylori у дорослих можуть бути призначені наступні терапевтичні комбінації: а) 1 таблетка Контролок 40 мг 2 рази на добу + 1000 мг амоксициліну 2 рази на добу + 500 мг кларитроміцину 2 рази на добу; б) 1 таблетка Контролок 40 мг 2 рази на добу + 400–500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на добу + 250–500 мг кларитроміцину 2 рази на добу; в) 1 таблетка Контролок 40 мг 2 рази на добу + 1000 мг амоксициліну 2 рази на добу + 400–500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на добу. При застосуванні комбінованої терапії для ерадикації H. pylori другу таблетку Контролок 40 мг слід приймати увечері за 1 годину до їди. Тривалість лікування становить 7 днів та може бути продовжена ще на 7 днів. Тривалість лікування – не більше двох тижнів. Якщо для забезпечення загоєння виразки показано подальше лікування пантопразолом, слід розглянути рекомендації з дозування при виразках шлунка і дванадцятипалої кишки. Якщо комбінована терапія не показана, наприклад, пацієнтам з негативним результатом на H. рylori, для монотерапії препарат Контролок 40 мг застосовують у вказаній нижче дозуванні. Лікування виразки шлунка. 1 таблетка Контролок 4 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 пігулки Контролоку 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів. Для лікування виразки шлунка, як правило, потрібно 4 тижні. Якщо цього недостатньо, загоєння виразки очікується протягом наступних 4 тижнів. Лікування виразки дванадцятипалої кишки. 1 таблетка Контролок 40 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 пігулки Контролоку 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів. Для лікування виразки дванадцятипалої кишки, як правило, потрібно 2 тижні. Якщо цього недостатньо, загоєння виразки очікується протягом наступних 2 тижнів. Лікування синдрому Золлінгера Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станів. Для тривалого лікування синдрому Золлінгера Еллісона та інших патологічних гіперсекреторних станів початкова добова доза становить 80 мг (2 пігулки Контролок 40 мг). При необхідності після цього дозу можна титрувати, збільшуючи чи зменшуючи залежно від показників кислотності шлункового соку. Дозу, що перевищує 80 мг на добу, необхідно розподілити на два прийоми. Можливе тимчасове збільшення дози більше 160 мг пантопразолу, але тривалість застосування повинна обмежуватися лише періодом, необхідним для адекватного контролю кислотності. Тривалість лікування синдрому Золлінгера Еллісона та інших патологічних станів не обмежена та залежить від клінічної необхідності. Пацієнти із порушенням функції печінки. Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки не слід перевищувати добову дозу 20 мг (1 таблетка Контролок 20 мг). Не слід застосовувати препарат Контролок для ерадикації H. рylori у комбінованій терапії пацієнтам з порушеною функцією печінки середнього та тяжкого ступеня, оскільки на сьогоднішній день немає даних щодо ефективності та безпеки такого застосування для цієї категорії пацієнтів. Пацієнти із порушенням функції нирок. Для пацієнтів з порушеною функцією нирок коригування дози не потрібне. Не слід застосовувати препарат Контролок для ерадикації H. рylori у комбінованій терапії пацієнтам з порушеною функцією нирок, оскільки на сьогоднішній день немає даних щодо ефективності та безпеки такого застосування для цієї категорії пацієнтів. Пацієнти похилого віку не потребують коригування дози. Діти. Контролок 40 мг показаний дітям віком від 12 років для лікування рефлюкс-езофагіту. Препарат не рекомендується застосовувати дітям до 12 років, оскільки дані щодо безпеки та ефективності препарату для цієї вікової категорії обмежені.