Ісландський мох 500 г

Загальний опис

Ісландський мох (Cetraria islandica), або цетрарія ісландська, — багаторічний кущистий лишайник. Слань розгалужена, заввишки до 12 см, із вузькими листоподібними частками. Колір варіюється від світло-зеленого до коричневого. Росте у формі килимків або окремих груп.

Поширення

Поширений у північних регіонах Європи, Азії, Північної Америки. В Україні зустрічається в Карпатах і на Поліссі. Зростає на бідних піщаних або кам'янистих ґрунтах, а також у хвойних лісах.

Заготівля і зберігання

Слань збирають навесні або восени, очищаючи від землі й домішок. Сушать у затінених провітрюваних місцях або в сушарках при температурі до 50 °С. Зберігають у сухих приміщеннях у паперових або тканинних мішках. Термін зберігання — до 2 років.

Хімічний склад

Ісландський мох містить:

• Ліхенін та ізоліхенін (слизові речовини)
• Уснінову кислоту
• Дубильні речовини
• Вітаміни групи В
• Мікроелементи: цинк, марганець, йод.

Фармакологічні властивості

Має протизапальні, антимікробні, відхаркувальні, обволікаючі та імуномодулюючі властивості. Покращує травлення, знімає запалення в органах дихання, сприяє загоєнню ран і виразок.

Від яких хвороб допомагає

• Хвороби органів дихання: бронхіт, туберкульоз, кашель.
• Захворювання шлунково-кишкового тракту: гастрит, виразка шлунка.
• Шкірні хвороби: екзема, фурункули.
• Ослаблений імунітет.
• Відсутність апетиту.

Лікарські форми і інструкція з приготування

1. Настій: 1 ст. ложку подрібненої сировини залити 200 мл окропу, настоювати 15–20 хвилин. Пити по 50 мл 3–4 рази на день до їди.
2. Відвар: 2 ст. ложки слані залити 500 мл води, кип’ятити 10 хвилин, настояти 30 хвилин. Приймати по ½ склянки двічі на день.
3. Компреси: Використовувати відвар для примочок при ранах та виразках.

Протипоказання

Ісландський мох протипоказаний при індивідуальній непереносимості та підвищеній кислотності шлунка.

Увага!

Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинна бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.