Лемонграс лимонна трава 100 г

Загальний опис

Лемонграс, або лимонна трава (Cymbopogon citratus), — багаторічна трав'яниста рослина родини злакових. Має вузькі, довгі листки та прямостоячі стебла, що нагадують очерет. Характерний приємний лимонний аромат зумовлений високим вмістом ефірних олій. Висота рослини може досягати 1–2 метрів.

Поширення

Лемонграс походить із тропічних та субтропічних регіонів Південної Азії. Зараз його культивують у багатьох країнах із теплим кліматом, включаючи Африку, Америку та Південну Європу.

Заготівля і зберігання

Збирають листя і стебла лемонграсу протягом усього вегетаційного періоду. Сировину сушать у затінених місцях або за допомогою спеціальних сушарок при температурі до 40 °С. Зберігають у герметичних контейнерах у темному, сухому приміщенні.

Хімічний склад

Лемонграс містить:

• Ефірні олії (цитраль, лімонен, гераніол);
• Флавоноїди;
• Органічні кислоти;
• Вітаміни (особливо А і С);
• Мінеральні речовини (залізо, магній, калій).

Фармакологічні властивості

• Протизапальні;
• Антисептичні;
• Заспокійливі;
• Антиоксидантні;
• Жовчогінні;
• Покращує травлення.

Від яких хвороб допомагає

• Захворювання органів травлення: гастрит, коліт, диспепсія;
• Стрес, нервові розлади, безсоння;
• Інфекційні захворювання (застуди, грип);
• Порушення обміну речовин;
• Шкірні захворювання (висипання, подразнення).

Лікарські форми і інструкція з приготування

1. Настій: 2 ст. ложки подрібненого листя залити 400 мл окропу, настоювати 20 хвилин. Приймати по 100 мл 2–3 рази на день.
2. Чай: 1 ч. ложка сировини заварюється у 200 мл гарячої води, настоюється 5–10 хвилин. Пити як звичайний чай.
3. Ефірна олія: Використовують для інгаляцій, масажів, аромотерапії.

Протипоказання

• Вагітність та період лактації;
• Індивідуальна непереносимість;
• Виразкова хвороба шлунка;
• Підвищена кислотність шлунка.

Увага!

Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинна бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.