Кульбаба цвіт 100 г

Загальний опис

Кульбаба лікарська цвіт — висушені суцвіття кульбаби лікарської (Taraxacum officinale Wigg.), багаторічної трав'янистої рослини родини айстрових (Asteraceae). Рослина утворює прикореневу розетку перисторозсічених листків і безлисті квіткові стрілки з яскраво-жовтими язичковими квітками, зібраними в кошики. Квітки кульбаби здавна використовують у народній медицині як м'який жовчогінний, протизапальний і загальнозміцнювальний засіб.

Поширення

Кульбаба лікарська поширена по всій території України. Росте на луках, узліссях, галявинах, у садах, на городах, уздовж доріг, на пасовищах і біля житла. Добре пристосовується до різних ґрунтово-кліматичних умов і часто утворює суцільні зарості.

Заготівля і зберігання

Квіткові кошики збирають у період масового цвітіння, переважно у квітні–травні, у суху сонячну погоду після висихання роси. Для сушіння відбирають повністю розкриті здорові суцвіття без пошкоджень і домішок.

Сировину розкладають тонким шаром у затінених добре провітрюваних приміщеннях або сушать у сушарках при температурі не вище 40–45°C. Висушені квітки зберігають у паперових пакетах, полотняних мішечках або скляних банках у сухому темному місці. Термін зберігання — до 2 років.

Хімічний склад

Квітки кульбаби містять:

• флавоноїди;
• каротиноїди (лютеїн, ксантофіл);
• тритерпенові сполуки;
• гіркі речовини;
• сапоніни;
• слизисті речовини;
• дубильні речовини;
• вітаміни С, В2, РР;
• мінеральні солі калію, кальцію, магнію та заліза.

Фармакологічні властивості

Кульбаба лікарська має:

• жовчогінну;
• сечогінну;
• протизапальну;
• спазмолітичну;
• потогінну;
• антиоксидантну;
• загальнозміцнювальну дію.

Квітки сприяють покращенню травлення, стимулюють виділення жовчі, підтримують обмін речовин і можуть використовуватися як допоміжний засіб при сезонному виснаженні організму.

Від яких хвороб застосовують

У народній медицині цвіт кульбаби використовують при:

• зниженому апетиті;
• млявому травленні;
• дискінезії жовчовивідних шляхів;
• застійних явищах у жовчному міхурі;
• набряках;
• захворюваннях печінки та жовчного міхура;
• авітамінозі;
• застудних станах;
• шкірних висипаннях і запальних процесах шкіри (зовнішньо).

Лікарські форми і інструкція з приготування

Настій

1 ст. ложку сухих квіток залити 250 мл окропу, настояти 20–30 хвилин, процідити. Приймати по 1/3 склянки 2–3 рази на день перед їдою.

Відвар

2 ст. ложки квіток залити 300 мл води, кип’ятити 5–10 хвилин, настояти 30 хвилин, процідити. Вживати по 100 мл 2–3 рази на день.

Чай

1 ч. ложку сировини залити 200 мл гарячої води, настояти 10–15 хвилин. Використовувати як вітамінний і тонізуючий напій.

Зовнішнє застосування

Настій або відвар застосовують для примочок, компресів і обмивань при подразненнях шкіри, дрібних висипаннях і запальних процесах.

Протипоказання

Кульбабу лікарську не рекомендують застосовувати при:

• індивідуальній непереносимості;
• алергії на рослини родини айстрових;
• загостренні виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої кишки;
• гіперацидному гастриті;
• гострих запальних захворюваннях жовчних шляхів;
• жовчнокам'яній хворобі з великими конкрементами без консультації лікаря.

З обережністю застосовують під час вагітності, грудного вигодовування та у дітей молодшого віку.

Увага!

Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинні використовуватися як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про доцільність застосування рослинної сировини, а також визначити дози та способи її використання.