Важливим атрибутом будь-якої хірургічної операції є шовний матеріал. З його допомогою лікарям удається поєднувати тканини необхідним чином, завдяки чому рана зростається. Переоцінити роль шовного матеріалу абсолютно неможливо, оскільки не будь його, заростання розрізів відбувалося б украй повільно або не відбувалося б узагалі.
Учені стверджують, що перші шовні матеріали з'явилися ще в далекій давнині. Один китайський трактат із медицини свідчить про те, що певні стягувальні засоби застосовувалися ще за дві тисячі років до нашої ери. Першими зʼєднувачами були тонкі мотузки рослинного походження. Потім їх замінили тваринні матеріали: кінський волос, сухожилля звірів, природні шкіряні клапті, бавовняна пряжа, а також деревні волокна.
Вимоги до шовних матеріалів
Якісний і сучасний шовний матеріал для хірургії:
- повинен бути м'яким;
- повинен бути міцним;
- повинен мати необхідний рівень еластичності;
- повинен легко переносити стерилізацію;
- не повинен вступати в реакцію з медичними препаратами;
- повинен легко зав'язуватися;
- нитка не повинна мати «ефекту пам'яті»;
- повинні підходити для будь-яких типів оперативних втручань;
- повинен бути стійким до інфекцій;
- не повинен електризуватися;
- повинен бути гіпоалергенним;
- міцність вузла повинна бути не менше міцності вільної нитки;
- якщо йдеться про нитки, що розсмоктуються, то процес їх розчинення не повинен нести загрози для організму.
Історична довідка
Відомий медик Гален у 175 році до нашої ери згадував специфічну назву кетгут. По суті це були тканини з кишечника великої рогатої худоби, у першу чергу корови. На жаль, стерилізувати їх тоді вміли дуже погано, а тому й результат операцій того часу залишав бажати кращого. Тільки в середині ХIХ століття Д. Лістер зумів винайти ефективні методи стерилізації кетгуту. Починаючи з цього часу, названий матеріал став основним у світовій медичній практиці.
Другий хірургічний шовний матеріал – це шовк. Крім відомих механічних властивостей, він має і незначний лікувальний ефект. Вважається, що перші спроби його застосування проводилися в 1050 році. Як відомо, по всьому світові цей матеріал розійшовся з Азії, де він був тривалий час використовуваний для багатьох господарських, технічних і медичних цілей.
У двадцятих роках ХХ століття в Німеччині винайшли перший синтетичний хірургічний матеріал для швів. Через кілька років в Америці експеримент повторили, винахід здобув назву нейлон. У тридцяті роки дослідні центри західної цивілізації продовжували наукові дослідження і слідом за нейлоном створили капрон і лавсан. Знадобилося близько півтора десятка років, щоб вони прижилися в медицині й отримали достатнє поширення серед хірургів того часу. А в 1956 році була створена принципово нова нитка – з поліпропілену. Нарешті, ще через п'ятнадцять років винайшли нитки, що розсмоктуються.
За цей час встигли з'явитися одно- й багатоволоконні матеріали. Деякі з них мають особливе плетіння, тип шліфування або покриваються спеціальними складами. Для надзвичайної міцності матеріал може армуватися мікроскопічними дротами з різних металів. Вони застосовуються з метою тривалої підтримки великих ділянок ураженої шкіри. Безумовно, такі волокна самі по собі розсмоктуватися не можуть і вимагають вилучення після закінчення терміну зрощення тканин.
Як бачимо, історія цього виробу була довгою і цікавою, а шлях до серця професійних хірургів – досить тернистий. Проте технічний прогрес бере своє, у наші дні Ви можете шовний матеріал купити буквально в кожній спеціалізованій аптеці. При цьому його якість і призначені для користувача властивості завжди будуть гідні найвищих похвал.
Шовні матеріали: ціни на ROZETKA
